Весна – час переродження, нових звершень, розвитку, самовдосконалення та ін. приємностей. Не дарма пращури навесні відзначали настання нового року (хоча й восени у пору врожаю, коли земля „дарувала“ своїм дітям за рахунок чого жити в холодну пору). Була думка що навесні й нам вдасться розрухатись і почати розвиток оновленого Локалайзу. Не склалось. Вже понад пів року як до нас долучився програміст-розробник demonm, проте як і у terminataaar'а у нього виявилось недостатньо вільного часу для подальших розробок. З того часу було перенесено сайт на новий хостинг, додано деякі доповнення (без яких сайт працював менш комфортно)... Проте не відбулось основного – переходу на новий двигун. Тому на цей момент маємо те що маємо. І так як останнім часом лиш мені то всьо треба, я схиляюсь до думки повернутись до більш простого (тобто я сам з ним зможу впоратись) і вже мною знаного WordPress. Старожили певно пам’ятають часи, коли Локалайз базувався саме на цьому двигуні, і начебто такий формат був не дуже гіршим за нині існуючий. Хоча й планувалось поліпшення та покращення з обранням нового двигунця. Нині ж немає ані перекладачки (замерзло на стадії альфатестування), й Локалайз далеко не витребуваний суспільством. Доживемо до літа, а там подивимось що з усім робити.
Про що ще б хотів розповісти, так це про те, що наприкінці зими змінив місце роботи. Тепер працюю в комунальному підприємстві (спеціалізація геодезії звісно залишилась), але з огляду на те, що доводилось чимало часу витрачати на розгрібання завалів старої роботи і надолужувати втрачене, мало часу залишалось на переклади (хоча наче все намагався тримати в актуальному стані) і ще певно з місяць не зможу віддавати багато вільного часу для локалізацій. Власне нова робота крім „більше клопоту“ додала ще один клопіт – брак коштів. Це мені чимось 90-ті нагадало, коли до чаю був сам хліб без масла... А то позвикали
Сьогодні випадково дізнався, що відсутність фінансів зачепила і Олексія Лугіна. Чомусь склалось враження, що для нього переклади були основним заробітком. Буде шкода, якщо він перестане займатись перекладацькою діяльністю, тим паче що й Укрфейс чомусь зник. Погана перспектива, з врахуванням того що знищення розвитку української мови та культури від нинішньої влади годі й очікувати: то спочатку обов’язковий дубляж українською скасовували, то квоту на українську музику прибирають (при чому на те реагують як локально так і всеукраїнсько, ба навіть Скрипка бідкається, що в РФ доводиться співанки співати, бо на Вркаїні україномовний продукт не такий витребуваний та підтрмиуваний). Віднедавна й Перший національний зменшив частку мовлення українською мовою... І все це на тлі того, що скоро державних друкованих ЗМІ не буде (цікаво де вони будуть офіційно закони публікувати?), за розповсюдження загальнодоступної інформації можуть і за грати кинути, вам можуть відмовити у працевлаштуванні при бажанні спілкуватись українською мовою (я не кажу вже про ставлення ментів до колискової у деяких регіонах), і водночас Міносвіти РФ хвалить нашого міністра освіти (Табачника) за розвиток російської мови в Україні. Ну що тут скажеш. Без коментарів, раджу просто ознайомитись з наведеними посиланням.
Якщо повернутись до Табачника, то крім подяк від можновладців РФ він виступив за посилення російської православної церкви в ролі освіти. А відповідно крім чужої мови в освітніх закладах буде нав’язуватись чужа віра, для якої виправдано розкоші замість відмови від людських благ та яка повсякчас виступає проти суверенітету України.
До речі, як ви вже помітили, то вас ніхто на Локалайзі не вітав з Паскою (та й з травневими святами також). Чому? Та бо все маячня: і воскресіння, і сходження „благодатного вогню“... Хоча свято трудівників (започатковане на честь американських анархістів) варто було б відзначити, як і день Перемоги. Але без всієї тої комуністичної шушери, а як свята присвячені трударям та захисникам своєї Батьківщини (незалежно хто якою її бачив, хто у складі СРСР, хто як окрему незалежну державу), людям які боронили свій рідний край: радянським воякам (два мої прадіди не повернулись з війни), воїнам ОУН та УПА (нині Україна незалежна і саме за те вони воювали), партизанським загонам (хоча за свідченням свідків далеко не всі на те заслуговують)... всім тим, у кого боліло серце за свій рід, за свою неньку-землю.
На тому певно поки все... почуємось.
П.С. Вуха насолоджуються: [APE|02:36] Арахнофобія – [Арахнофобія (2006)] – 07. Тільки б не війна <44 kHz|918 kbps|17,17 Mb>