Про відносність на прикладі Кузьми Скрябіна

Нещодавно виклав на Хуторі троха матюкливого музла від Андрія Кузьменка (він же Кузьма Скрябін, він же Zлий Rепер Zеник), хоча раніше критикував цього культмасового розбишаку.

Від своїх слів анітрохи не відмовляюсь. Одна справа — творити культурне (чи безкультурне), зовсім інше — лізти у політичні баталії. Звісно всі ми люди, проте більш-менш чітка позиція у дорослого чоловіка (хоч і шибайголови) повинна бути.

Їй бо матюкливий Кузьма мені миліший за лірично-політичного, ще й його участь у проекті „Шоу без назви“ мене ледь не переконала в його політичній адекватності (тобто повного її нехтування та презирства). До речі, як показує останній досвід спілкування з літературним авангардом Кременчука та Полтави (відвідував літературний слем а потім ще побував на афтерпаті), поети та філологи ніфіга не знають хто такий Лупан *мордарука* Але щось я відійшов від теми.

Так от... творчість Кузьми їй бо заслуговує уваги, дослідження, вивчення, прослуховування і втіхи... Головне не звертати уваги на його політичні вподобання, але це певно від того що мене від політики (з лірикою) просто верне... і від того що культурний (релігійний, бізнесовий абощо) діяч має займатись своєю справою, себто культурою (донесенням слова божого, зароблянням бабла та наданням роботи робітникам — потрібне підкреслити), аби не псувати свою карму (адже хтось може й замінусувати не лише за матюччя у творчості). Хоча можливо для когось це є норма життя і „кухарка зможе керувати країною“, можливо Кузьму пре ось так от виставляти свої політичні погляди. Але, як на мене, через подекуди відверту політизованість творчості Скрябін може втратити своїх шанувальників (хоча „ліриків“ наврядчи), та й політика з нього їй бо не вийде путнього...

Знов набір слів і жодної думки доведеної до конкретики :-( Сподіваюсь зрозумієте мій месідж.