Соціальненько

Не люблю соціальні мережі. За все своє життя користувався (з реєстрацією) лише двома: Last.FM (полюбляв я звітувати про свої музичні уподобання та слухати рекомендоване, відкривати для себе щось нове; але то було ще до монетизації сервісу) та Facebook (зареєструвався щоб подивитись світлини своєї дівчини, але вже обліковий запис деактивував за непотрібністю; для тих хто не вірить поштова скринька: 6c6c6.ukr@gmail.com, та пароль: 123456 – користуйтесь на здоров’я).

Так от про що я. Власне вся ця соціальна маячня добротний такий засіб витрачання вільного часу (власне в інтернет сам по собі вже насичений часовбивчим наповненням, а соціалка то його концентрація, аби не витрачатись на відвідування зайвих сайтів) та такий собі замінник реальності. Звісно, нафіг йти до друзів дивитись фотки в альбомі, якщо можна просто отримати від них посиланнячко на альбом у вкантахтє. Втрачається відчуття реальності, прямий контакт між співрозмовниками (ну коли очі в очі), просто врешті решт витрачається купа часу на бозна що (просто рискання тенетами чи перегляд серіалів або ток-шоу з тої ж царини, але більш вузько спрямоване).

Крім того соціалка несе в собі купу проблем для пересічних громадян, так ваш обліковий запис можуть зламати і попсувати репутацію, можуть покопирсатися у ваших старих, закритих чи видалених фото, або навіть через видалення з друзів вас можуть видалити з цього світу.

Що ще можу додати? Лише одне, приємного користування „благами цивілізації“.