Про попів

Певен ні для кого не секрет що моє ставлення до релігії доволі критичне. Оце нещодавно й „Біблію“ почав читати (хоча перед тим вже були спроби читати, але на весь курс мене не вистачало) аби було про що поговорити з різноманітними святенниками.

А до чого це я веду, а ось до чого:

  1. Певен що більшість попів не читало цю книжку, а якщо й читали то наврядчи виконують заповіді, викладені там. До цього висновку мене привів власний досвід та події що відбуваються у сучасному світі, як то марнотратство та інші „чесноти“.
  2. Наврядчи хтось з них цікавився іншими віровченнями та їх священними писаннями (наприклад, я прочитав вже „Велесову книгу“, „Калевалу“, „Некрономікон“, дуже хочу прочитати „Коран“ українською, але не уривки, а повноцінне видання, яке мало вийти влітку 2011, але у продажу ще не бачив :-( ), перед тим як звинувачувати когось у неправдивості його віри.

До речі а „Біблія“ не таке вже й нудне чтиво. Де б я ще прочитав що богу в жертву треба приносити заживо роздерте голубеня чи горлицю, звідкіля б я дізнався що всі ці свідки Єгови – банальні жертви неякісного перекладу, адже гебрейською „Jehovah“ (IHVH), а вкраїнською „Господь“ (хоча це доволі суперечливе судження, адже першоджерело було багатомовне, переписувалось з усних розповідей, потім перекладалось багатьма мовами, поки потрапило на розгляд всіх тих „вселенських соборів“, які й сформували сучасний текст „Біблії“)... Щодо перекладу „Біблії“ та інших святих писань, то взагалі окрема розмова, обов’язково згодом розповім своє бачення цього питання.

До речі читаю україномовне (з давньоєврейської та грецької наново перекладено) видання московського патріархату, видане у 1989 році. Чи горітиму я за це в пеклі чи мо в Шеолі спочину?