Музичні цікавинки травня

Сьогодні хотілось би розповісти про свої останні музичні враження. Люблю слухати музику: інколи якісну, інколи не дуже...

Травень розпочався у мене зі знайомства з принадами сервісу аналогічному до ex.uaFS.ua. Правда дещо не зручний пошук, проте можна відфільтрувати за країною та датою публікації, наприклад, прослухати та завантажити у різній якості, якщо звісно є якась інша якість :-) Є корисна функція схожих виконавців, проте вона не завжди відповідає реальності. Ну як можна було прирівняти поп-блек-метал Семарґла до атмосферної блекухи Лісу ненависті:

Satanic Pop Metal

Це щось штибу прирівняти Вєрку Смердючку до Квітки Цісик. І те й те має свого слухача і можна слухати, але всьому своє місце.

До речі, щодо Цісик, то верховна зрада вже відмовилась вшанувати її. Здогадаєтесь хто винен?

Власне, вже давно час (шкода, що просрали здобутки 2005-го року) переходити до більш дієвого музла і відповідно дій. Наприклад, травневого релізу гурту Сокира ПерунаБратство сумління. Як на мене реліз вийшов непоганий, можливо менш потужний та одноманітний у порівнянні з Invictus, але ідеологічно витриманий і що тішить  цілковито українською мовою. Хоча у цьому плані до Сокири зауважень жодних, адже у них навіть іноземці (росіяни та голландці)  співали солов’їною і навіть прославляли нашу Неньку. До речі в травні ж випадково натрапив на російський гурт Ylande, що теж співає вкраїнською значно ліпше аніж більшість нашого політикуму нею шпрехає.

Ну і на останок ще трішки дьогтю до жбану меду. В травні відбувся ще один „довгоочікуваний“ реліз — ОЕ видало на гора „Землю“. Але як влучно зауважив один блоґер, що варто „Океан“ тій землі віддати. Вимушений з ним погодитись: анітрохи не вражає їхня творчість останнім часом, Вакарчук вже не той і „Океан“ теж занепадає...