Стереотипи та суб’єктивізм

Дивіться, це той дядько який за нас помер... Це той, як його... Ісус“ – сказало маля в дитячому садочку, геодезичний обмір якого робили восени. Українською (що для нашого міста радше виняток, аніж правило) зі страхом, як мені здалось, та натхненням хлопчина казав це тицяючи в мене пальчиком.

Так, мої патлі та майже руда рідка борода з вусами схожі на той образ, який люди звикли бачити на іконах, але ж я був у робочому одязі зі зібраним до купи волоссям... Не знаю якої з конфесій батьки дитини, але однозначно підготовка була добряча, щоб у мені розгледіти щось схоже на їх месію. Стереотипний образ закарбувався в голові не однієї людини. Але якщо Ісса персонаж вірогідно існуючий (хоча у деяких негрів є й його чорна інтерпретація), то у випадку з богом (сивим дідуганом, що сидить на хмарах), або богами (чи то грецькими, чи римськими, чи будь-якими іншими), літературними персонажами, які з’являються в екранізаціях, ситуація зовсім інша. Люди отримують вигаданий образ і той закарбовується в їх сприйнятті, їх важко буде переконати що той персонаж може бути зовсім не таким.

Серед яскравих прикладів радянська інтерпретація Шерлока Холмса, якого весь пост-совок може уявити лише таким, яким його було зображено у совєцькому серіалі. До речі непогано зі стереотипного сприйняття постібались у фільмі Догма. Всі ми є рабами своїх (часто нав’язаних навмисно чи ненавмисно суспільством) стереотипів і все це підсилено тим, що ми завжди сприймаємо все що нас оточує суб’єктивно.

Об’єктивне сприйняття, як таке, не можливе по суті. Адже знання різних людей різняться, область дослідження об’єктів різниться, ба навіть зелений колір я можу бачити не так як ви... Я ж бо не знаю як ви його сприймаєте. Читаючи „Біблію“ віруючий буде в ній бачити лише докази її правдивості, атеїст – лише брехню та безглуздість. Для когось склянка напів повна, а для когось – напів порожня. Хтось за смертю тваринки бачить собі вечерю, а комусь то вбивство рівноправної істоти.

Саме тому хтось дивлячись на мене може побачити Іссу (як малий у дитсадку), хтось може побачити нарика (як нещодавно гопуватий тіпок, з мобілою, з якої горланив реп, в руках, промямлив мені у спину), хтось може побачити попа (як колеги, які мене вкотре спрямовують до семінарії), хтось може побачити сатаніста... І жоден не бачить за цим образом мене. Хоча я й сам нині себе погано розгледіти можу.