Справжні цінності

Що ви цінуєте у своєму житті? Чому вірите, на що сподіваєтесь? Вже давно про те розмірковую (власне як і про сенс життя), але чітко визначити так і не вдавалось, хоча пріоритети були.

Немає віри ані у політиків (втратив десь років із 5 тому), бо вони якщо не будують собі маєтки у Межигір’ї то обов’язково споруджують щось у Карпатах. Коли чужинці не поважають державну українську мову а інші їм у тому допомагають. Немає віри у світле майбутнє такої різної України, якщо на заході нашої Неньки мене вважають східняком/москалем/послідовником вчення Маркса та Леніна (було й до Сталіна прирівнювали) а на сході та у центрі – бандерівцем.

Немає віри рідним та друзям... бо у друзів є свої сім’ї та свої пріоритети, бо у рідних є свої проблеми і своє бачення мене та мого минулого, сьогодення та майбутнього.

Немає віри в себе, бо у свої 26 років я „нічого не досягнув“ (© моя невістка).

Нині можу твердо сказати що варто цінувати час: час проведений з близькими для вас людьми (коханими, рідними, друзями), час витрачений на вартісні справи а не на споглядання видива (на що нині витрачаю доволі багато свого „вільного“ часу) чи грання в іграшки... Час не повернути так само, як не повернути втрачених з часом близьких людей. Вони можуть зникнути фізично, а можуть просто зникнути з вашого життя, що не менш жахливо, можуть змінитись, можуть по інакшому розкритись перед вами і виявиться, що близькість і розуміння були вдаваними. Втрачати завжди боляче, боляче помилятись...

Але варто пробувати рухатись далі. Варто розвивати свій маленький світ і можливо все колись налагодиться. А може й ні... Насолоджуйтесь миттєвостями, прагніть до розвитку, не вірте нікому, сподівайтесь лише на себе, бо все що вас оточує то лиш створена вами ілюзія, ваш світ, який різниться від того як інші відчувають себе та як сприймають вас та ваш світ.

Якось то воно буде, побачимо що день завтрашній принесе.