блоґ користувача 6c6c6

Співмешканка

На вихідних був на першому дні народженні останньої з моїх хрещениць (з похресниками якось не склалось, тим паче враховуючи що я сам нехристь) у селі Польтаві. Майже рік її не бачив бо не склалось з вільним часом та частково, звісно, фінансами. Ну а тут хочеш-не-хочеш (але якщо відверто то мені дуже хотілось) але треба. Навіть спромігся „одужати“ (доба постільного режиму та смородиновий чай творять дива) від нещодавнього переохолодження, щоб туди поїхати.

Власне про саме дійство постригу та інших особливостей святкування розповідати не має сенсу. Напевно все було типово як для більшості таких заходів. Але запевняю, що було весело... Ще є один аспект: повернувся я не з порожніми руками. Привіз я з цього славетного міста співмешканку, яка нині живе у моїй кімнаті, ділить зі мною ліжко, їсть мої наїдки...

Соціальненько

Не люблю соціальні мережі. За все своє життя користувався (з реєстрацією) лише двома: Last.FM (полюбляв я звітувати про свої музичні уподобання та слухати рекомендоване, відкривати для себе щось нове; але то було ще до монетизації сервісу) та Facebook (зареєструвався щоб подивитись світлини своєї дівчини, але вже обліковий запис деактивував за непотрібністю; для тих хто не вірить поштова скринька: 6c6c6.ukr@gmail.com, та пароль: 123456 – користуйтесь на здоров’я).

Жіноча мужність. Частина 2

На так давно писав про „жіночу мужність“, про те, на що здатна та „істота з цицьками“. Проте бувають й інші приклади більш достойної поведінки, прояву справжньої сили духу.

Хто головний на кухні?

Люблю куховарити. Про це знають певно всі мої друзі, рідні та знайомі. Проте відчувати себе „головним“ на кухні їй бо не моє. Приємно коли твої страви комусь смакують, ну або хочби для когось готувати а не виключно для насичення свого черева. Приємно коли хтось навчає як що робити, цікаво експериментувати з різноманітними інгредієнтами під пильним оком наставника.

Латки-українізатори і з чим їх їдять

Ще не створив належної статті про методи розповсюдження локалізацій (хоча вже набрало обертів опитування щодо найоптимальнішого з них), але вже сьогодні нашкрябав на реальному прикладі методику створення найпростішої латки-українізатора.

Лютий. Зимно?

Ще зранку писав про холоди, а сьогодні ж трішки прогулявшись на свіжому повітрі (пройшовся до сусіднього села, до лісу) можу стверджувати що не так вже й зимно. Так, трішки полякало.

На узліссі

Лютий. Зимно

На тижні працювали на об’єкті. Добряче промерзли але це значно ліпше за відсиджування дупи в офісі.

До Після

Трохи сучасних жахів

Чого боїться сьогодні цивілізований світ? У глобальному масштабі (не враховуючи індивідуальне/сімейне) це певно акт тероризму або глобальна епідемія. Саме такі фільми жахів (просто трилером чи бойовиком важко назвати, фантастикою теж) подивився днями.

Серцевий напад?

Не склалось у мене із красним словом. Єдине що вмію робити – критикувати та переливати з пустого в порожнє. Мені не до вподоби графоманські писюльки про кохання, але інколи серед них трапляються такі, що рухають й мене. (Певно тому, що й сам нещодавно пережив приступ „стенокардії“. А чи пережив?) Нічого не бачу в них поганого, але, як на мене, це виключно особисте і не для загалу... Проте чомусь хочеться поділитись тим з оточуючими, аби себе не загриз смуток.

Тримає своє в собі...

Важка антисистемна музика мене завжди підбадьорувала. Оце й зараз слухаю один з перших альбомів SkinHate – Квиток до раю (2002)... Шкода, що чуваки довго нічого не творили, але ж оце начебто зібрались до купи і я сподіваюсь, що знов буде можливість зацінити їх виступ наживо. Власне залюбки б сходив на будь-який хард-кор чи панкушний сейшн. ]:->

Ну а поки „тримай своє в собі – в своїй голові“ © SkinHate, пісенька „Не буде“.

Сторінки

Підписатися на RSS - блоґ користувача 6c6c6