блоґ користувача 6c6c6

Хутірські проповіді

Спершу думав назвати статтю якось інакше (на кшталт „Копірайти/цензура/доколє?!“, але мене колись звинуватили (на Домівці) в тому, що більшість моїх дописів схожі на проповіді... Ну а „хутірські“, бо стосуватиметься моя чергова писанина саме Хутору, що нещодавно відродився після кількарічного зникнення з простору УАнету.

Сила звички до „неволі“

Їй бо я далеко не компутерний гуру, ба навіть не досвідчений користувач ПК. Зібрати собі залізного друга певно зможу (бо складно впхнути невпихуване) як і кілька років тому, можу встановити програмку та з часом, розібравшись в її налаштуваннях, без особливих проблем і ускладнень працювати з нею, у випадку виникнення непередбачуваної ситуації не стидаюсь погуглити... Але програмуванням ніколи не займався, адміню домашній ПК з аркуша (важко запам'ятати деякі команди консолі), не відаю як пропатчити KDE2 під FreeBSD.

Щоб не було забагато...

Позаминулі (святкові) канікули вихідні минули під гаслом „Відпочинок на будь-який смак“, ну а останні з точністю до навпаки. Всі два дні пропрацював (майже з самого ранку і до заходу сонця): 100% геодезія, свіже повітря, чисте (бо промислових підприємств майже не залишилось) повітря міста Світловодськ... Помісив грязюку, полякав місцевих собак, полазив по дахах та по огорожах... Тобто дебело відпочив. Сподіваюсь наступні „неробочі“ дні будуть не менш насиченими.

Якось забагато відпочинку

На честь державного“ свята День землевпорядника Міжнародного дня жінок довелось відпочивати аж 4 дні. Їй бо я б ліпше попрацював весь цей час аніж думати/гадати куди його витратити. На щастя майже всі ледь не „новорічні канікули“ минулись у доволі активному режимі.

Хатинка

Завжди мріяв про невеличку халупку в селі, але їй бо не відмовився б і від такої.

Стереотипи та суб’єктивізм

Дивіться, це той дядько який за нас помер... Це той, як його... Ісус“ – сказало маля в дитячому садочку, геодезичний обмір якого робили восени. Українською (що для нашого міста радше виняток, аніж правило) зі страхом, як мені здалось, та натхненням хлопчина казав це тицяючи в мене пальчиком.

Знайомтесь, Мара

Спробував трішки похвоткати тепер вже йменовану (назвав її я, бо племінниця обрала не зовсім кошерне Аліна) кицю.

Про останні мандрівки

Треба було вже давно написати, але все ніяк не ставало сил та натхнення (та й зараз не певен що вистачить :-) ) про мої останні мандрівки: на фестиваль язичницького металу та до міста Новояворівська.

Рух вперед

Сьогодні вкотре переконався, що не варто зациклюватись на тому що було, а треба прямувати до того що буде. Думки про минуле крім радості (коли пригадуєш приємні моменти) провокують і смуток від пережитих втрат. А смуток тягне все глибше й глибше на дно безумства, відчаю, байдужості. І причиною цього висновку була не спроба моєї колишньої дівчини зі мною побалакати, а те, що я побачив у родині мого знайомого, побачив що відбувається з ним самим.

Ну а щоб було не так сумно, варто подивитись та послухати трішки сатанинського поп-металу:

Про лаври

Ти і гарний, і розумний, і бла-бла-бла... Проте є вуйко Андрій...

Облетіло листя, а роги залишились

Сторінки

Підписатися на RSS - блоґ користувача 6c6c6